У світі бігу побутує думка, що довга пробіжка має бути бездоганною: від старту до фінішу — жодного кроку, лише суцільний темп. Але що, якщо виникає потреба зупинитись? Пауза для води, розтягування або короткий перепочинок — це провал чи частина тренувального процесу?
Розберемося разом.
Біг — це стрес для організму
Довгі пробіжки — це серйозне навантаження, особливо для аматорів або тих, хто готується до півмарафону чи марафону вперше. Тіло адаптується поступово, і іноді пауза — це те, що дозволяє продовжити біг без ризику травм або перегріву.
Коли зупинка — це нормально
- Для гідратації або перекусу — особливо під час пробіжок 90+ хвилин.
- Щоб перейти на крок у підйом — стратегічно зберігає сили.
- Для розтягування — якщо відчуваєте затерпання або перенапруження.
- У спеку — щоб охолонути або змочити голову.
Зупинки можуть бути частиною тренувальної тактики, особливо на етапі адаптації або відновлення після травми.
Чому не варто соромитись пауз
Зупинка не означає провал. Ви все одно виконуєте обсяг, тренуєте серцево-судинну систему, формуєте психічну витривалість. У багатьох марафонців навіть є стратегія «run-walk», де короткі паузи кожні 5–10 хвилин допомагають подолати повну дистанцію ефективніше.
Важливо: не зловживати
Зупинка — це інструмент, а не виправдання. Якщо кожні 5 хвилин виникає потреба у перепочинку, це може свідчити про:
- перевантаження,
- неправильне планування тренування,
- погане харчування чи зневоднення,
- недостатню підготовку.
У таких випадках краще проаналізувати план і звернутись до тренера.
Висновок
Зупинятись під час довгої пробіжки — це не поразка, а частина розумного підходу до тренувань. Головне — розуміти мету паузи, слухати своє тіло і дотримуватись загального тренувального плану.
Біг — це марафон, а не спринт. І в ньому переможцями стають ті, хто вміє розподіляти сили, а не ті, хто женеться за ідеалом на кожному кілометрі.
